Україна: Мовні питання – продукт політики, а не джерело соціальної напруги – доповідь

Конфлікт в Україні  не спричинений мовними відмінностями, незважаючи на заяви ЗМІ.

До таких висновків дійшли міжнародна миротворча організація International Alert і Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) в нещодавньому дослідженні наслідків використання російської мови етнічними росіянами в Україні. 

Дослідження встановило, що російськомовні українці або росіяни в Україні в цілому не стикаються з проблемами, пов’язаними з їхньою мовою або ідентичністю, і що жодна з цих проблем не є основним конфліктогенним чинником.

Поряд з цим, у дослідженні зазначається, що майбутнє російської мови і її носіїв в Україні залишається надзвичайно чутливим питанням, джерелом політичних маніпуляцій і потенційної напруги.

Мовне питання було на порядку денному України з моменту здобуття незалежності в 1991 році, коли українська замінила російську в якості офіційної мови. З того часу спостерігається поступове зростання кількості українців, в тому числі етнічних росіян, котрі розмовляють українською, а також прийняття державних рішень, спрямованих на розширення її використання. Проте, як і раніше, багато мешканців країни, особливо у південних і східних областях, продовжують розмовляти російською.

За словами представника International Alert в Україні Олени Лук'янчук:

“Минає третій рік конфлікту в Україні. Дуже часто люди стверджують, що він був спричинений зіткненням мовних та національних ідентичностей. Однак наше дослідження виявило зворотне, продемонструвавши, що в цілому, носії української і російської мови мирно співіснували й продовжують співіснувати пліч-о-пліч.”

“Тим не менш, мовне питання залишається занадто політизованим і, на жаль, спостерігаються непоодинокі випадки його використання для створення напруженості. Саме тому ми повинні вирішити цю проблему в рамках процесу примирення в країні.” 

Дослідження показало, що більшість російськомовних українців не відчувають дискримінацію і в цілому мають можливість навчатися, спілкуватися і обмінюватися інформацією на своїй рідній мові. Вчитель з південного міста Херсон, що розташоване на північ від Криму, сказав:

“Я 35 років викладаю російську мову і літературу…в університеті російською мовою. Ніхто ніколи мене не утискав.”

Російськомовний респондент з Харкова зазначив:

Російська мова аж ніяк не утискається, навряд чи її потрібно захищати.

Навпаки, респонденти звертали увагу на нестачу україномовних культурних матеріалів у деяких регіонах України, включаючи столицю – Київ, що пояснюється впливом радянської мовної спадщини, коли російська відігравала провідну роль.

Дослідження також аналізує різне ставлення до конфлікту серед російськомовних українців, в тому числі тих, хто відмежувався від політики російського уряду. Російськомовний мешканець південного міста Одеси підкреслив, що в Україні є різні росіяни та російськомовні громади:

“Російськомовні громадяни дуже різні. Є російськомовні громадяни, налаштовані проукраїнськи, російськомовні українські націоналісти, російськомовні українофоби, російськомовні палкі сепаратисти.”

Дослідження містить рекомендації для зменшення потенційної напруженості, пов’язаної з мовним питанням, які включають в себе захист прав як україномовних, так і російськомовних громадян, розробку методів багатомовної освіти, і боротьбу з розпалювання ненависті, незалежно від мови.

КІНЕЦЬ

Примітки для редакторів

Скачати дослідження:

Про дослідження

Дослідження проведено експертами Українського незалежного центру політичних досліджень за фінансової підтримки ЕС на замовлення International Alert.

Історія питання

  • Етнічні росіяни є найбільшою етнічною меншиною в Україні (17,3%) і в основному зосереджені в південно-східній частині країни (згідно даних останнього перепису населення 2001 року).
  • Українську мову як рідну виділили 50% респондентів, російську – 29%, українську і російську в рівній мірі – 20%. 1% українців є носіями румунської, білоруської, болгарської, угорської, польської та інших мов (за даними соціологічної групи «Рейтинг», 2012 р.).
  • Перед зростанням напруженості в кінці 2013 року і спалахом збройного конфлікту в лютому 2014 року соціологічні дослідження та офіційні дані практично не виявляли фактів порушення прав російськомовного населення країни. 
  • У 2014 році український парламент скасував контроверсійний закон 2012 року, що дозволяв використовувати “регіональні мови”, в тому числі російську, в судочинстві та діяльності органів державної влади. 
  • Тодішній в.о. глави українського парламенту і в.о. президента Олександр Турчинов відмовився підписувати законопроект, який скасовує закон. Тим не менш, сам факт викликав неабияке занепокоєння багатьох російськомовних та інших громадян України. 
  • 1 березня 2014 року політичне керівництво Російської Федерації використало тему захисту росіян і російськомовних громадян в Україні як привід для анексії Криму.
  • Опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології у квітні 2014 року, засвідчило, що 71,5% респондентів південних і східних регіонів України не згодні з твердженням, що права російськомовного населення утискаються.
  • В даний час на розгляді в українському парламенті знаходиться новий законопроект про відновлення державного статусу української мови. Водночас, він не забороняє російську або будь-яку іншу мову.
  • З моменту початку збройного конфлікту в лютому 2014 року загинуло майже 10 000 осіб (дані Управління Верховного комісару ООН з прав людини) і понад 1,7 мільйона осіб були внутрішньо переміщені в результаті збройних дій (дані Міністерства соціальної політики України). Ще 777 000 українців виїхали за межі країни.
  • Не вщухають бойові дії в російськомовних регіонах сходу країни, незважаючи на їхнє зменшення від початку підписання угоди про припинення вогню в 2015 році. Щотижня продовжують гинути українські військові й цивільне населення. Понад 30 осіб вважаються загиблими в останньому спалаху насильства з 21 січня по 3 лютого 2017 року.

Контактні дані

media@international-alert.org